ЛОГОПЕДІЯ В ОРТОДОНТІЇ

Логопедія – це наука про порушення мови, причини цих порушень, а також методи і прийоми їх усунення.

Порушення мови негативно впливає на психологічний розвиток дитини, відображаються на її діяльності, поведінці, навчанні, формуванні особистості і негативно впливають на фізіологічний ріст щелеп.

Вивчення логопедії являється важливим для працівників дошкільних і інших дитячих закладів, а також для дитячих лікарів-стоматологів і особливо ортодонтів. Своєчасне виявлення мовних порушень сприяє більш швидкому їх усуненню, попереджує негативний їх вплив на формування особистості, психічний розвиток і дає можливість вчасного усунення порушення прикусу у дитини.

Зубощелепна система має велике значення в мовній функції, як складова частина артикуляційного апарату. Вроджені вади розвитку щелеп, губ, неправильний прикус, діастеми, треми, дефекти зубних рядів призводять до порушення вимови окремих звуків.

Серед порушень вимови у дітей з зубощелепними аномаліями найчастіше спостерігаються дефекти свистячих і шиплячих звуків(с,з,ц та ш,ж,ч,ш. Значну по розповсюдженості групу складають порушення мови, обумовлені патологічним станом язика: надто великий або маленький язик, укорочена вуздечка язика, недостатня гнучкість кінчика язика. При таких аномаліях страждає вимова шиплячих звуків, іноді чіткість вимови в цілому, проявляється ротацизм(порушення вимови звука р), боковий стигматизм (порушення вимови свистячих і шиплячих звуків).

Наявність уродженого піднебінного незрощення призводить до порушення складного комплексу рефлекторних рухів, які беруть участь в основних механізмах звучання мови. Мова таких дітей невиразна, звуки вимовляються за допомогою видихуваного через ніс струменя повітря і мало відрізняються один від одного, так звана ринофонія або ринолалія.

Позитивний ефект ортодонтичної роботи досягається в результаті спільної діяльності ортодонта та логопеда.

Логопед разом з ортодонтом обстежує пацієнтів з зубощелепними аномаліями, виявляє рівень порушення мови і призначає методи їх корекції, уточнює показання для пластики вуздечок губ та язика, призначає комплекс спеціальної логопедичної міогімнастики в поєднанні з ортодонтичним апаратурним лікуванням.

До розвитку системи мови мають відношення різні аналізатори – в першу чергу руховий, слуховий та зоровий.

Дитина навчається підкорювати діяльність свого артикуляційного апарату сигналами, які надходять від слухового аналізатору. Така навичка необхідна для розвитку мови, що доводиться фактами німоти у дітей , які втратили слух в ранні періоди розвитку.

Мова не являється вродженою здатністю людини, вона формується постійно, разом з розвитком дитини.

Більше 75 % росту і формування щелепно-лицевих структур відбувається у дитини у віці від 1-го до 5-ти років, цей період співпадає з періодом активного розвитку звукопромовної сторони мови і фонематичного сприйняття. До періоду початку змінного прикусу базові звуки у дитини повинні бути правильно сформовані.

Зубощелепні аномалії, сформовані в результаті порушень функцій дихання, ковтання, жування, змикання губ і мови відрізняються значною стійкістю. Тому незабаром після зняття ортодонтичного апарату під впливом надлишкового м’язового тиску звичної неправильно сформованої функції язика, губ, нижньої щелепи настає рецидив аномалії прикусу.

Міофункціональну корекцію ортодонту необхідно проводити в тісній співпраці з хірургом-стоматологом (попередня пластика аномалійно прикріплених м’яких тканин щелепнолицевої області, хейлопластика, уранопластика), отоларингологом (санація верхніх дихальних шляхів), логопедом (постановка звуків механічної дислалії, тобто при порушенні звуковимови за умови нормального слуху і збереженої іннервації мовного апарату).

Відновлена мовна функція, в свою чергу, скорочує термін ортодонтичного лікування і попереджує рецидиви зубощелепних деформацій.

Знання основних порушень мовної функції, методів логопедичної корекції лікарями-ортодонтами, дитячими стоматологами сприяють профілактиці, ефективності ортодонтичного лікування зубощелепних деформацій.

Валентина Андрієнко

лікар ортодонт

***

Як фтор допомагає захистити Ваші зуби

Важлива роль мікроелементів організму людини як регуляторів багатьох біохімічних процесів загальновідома. В обмінних процесах твердих тканин зубів беруть активну участь фтор, марганець, стронцій, залізо, молібден та інші мікроелементи. Механізм протикаріозної дії фтору полягає в тому, що цей мікроелемент підвищує резистентність твердих тканин зуба шляхом утворення стійкішої структури емалі зубів.

Фтор гальмує утворення та накопичення м’якого зубного нальоту, пригнічує життєдіяльність мікроорганізмів, що веде до зниження накопичення органічних кислот у ротовій порожнині, тим самим захищає зуби від карієсу.

Фтор в організм людини потрапляє в основному з питною водою та продуктами харчування. Однак у більшості районів нашої країни в джерелах водопостачання міститься недостатня кількість фтору. А оптимальним вмістом фтору у воді має бути 0,8—1,5 мг/л. При такому вмісті фтору вода є хорошим профілактичним засобом від карієсу. Як бачимо, що у водопровідній воді в 4-8 разів менше вмісту фтору від норми.

Норму фтору можна отримати із чистої води штучно фторованої, наприклад, сучасним методом зворотним осмосом із мінералізатором. Дуже важливо, щоб питна вода була чистою і м’якою. На жаль, водопровідна вода не є такою, а навпаки, водопровідна вода забруднена і жорстка. Статистика показує, що ті, хто вживають чисту воду, в 10 разів менше мають проблеми з виникненням зубного/нальоту та карієсу, ніж ті, які вживають водопровідну жорстку воду. Тому цей фактор важливий для здоров’я зубів і ясен.

Фтор можна також отримати з продуктів харчування. Достатня кількість фтору міститься в зеленому чаї, морських продуктах, особливо в морській капусті, горіхах, печінці, вівсяній крупі, листових овочах, висівках і муці грубого помолу.

Нині у світовій практиці накопичено значний досвід із штучного фторування питної води на водопровідних станціях. Таким методом користуються західні та багато європейських країн, але, на жаль таких технологій, в Україні немає. У деяких країнах проводиться фторування кухонної солі, молока, хліба. Враховуючи, що фторування питної води не може впроваджуватися повсюдно (у зв’язку з технічними та організаційними труднощами), для профілактики карієсу використовують чисту фторовану воду, отриману через зворотний осмос із мінералізатором або набуту у бутлях (бутильована фторована вода).

Також існують і більш рідкісні та застарілі методи отримання достатньої кількості фтору — сполуки, що містять фтор, у різних альтернативних формах, наприклад, у вигляді таблеток, фторлаків, паст, гелів, полоскань.

Використання сполук фтору у вигляді таблеток (випускаються у двох дозуваннях — 0,0011 г і 0,0022 г) має перевагу: з’являється можливість індивідуального дозування залежно від віку та вмісту фтору у питній воді.

При розрахунку необхідної додаткової дози фтору виходять із того, що оптимальне щоденне надходження фтору в організм дитини має бути від 12 до 16 мг. Зазвичай з їжею діти одержують 0,3-0,5 мг фтору на день, тому потрібно додаткове введення в організм близько 1 мг фтору при концентрації фтору в питній воді менше 0,5 мг/л. Таблетки натрію фториду приймають внутрішньо після їди, запиваючи водою. Дітям 2-6 років призначають по 0,0011 г, старше 6 років — по 0,0022 г 1 раз на день. Препарат приймають щодня щонайменше 250 днів у році, щодня до 14-річного віку.

Ефект застосування таблетованого фтору залежить від регулярності прийому таблеток. До роздачі та контролю за прийомом таких таблеток повинні залучатися медичні працівники дитячих садків, шкіл.

Поряд із препаратами фтору для профілактики карієсу в даний час використовують метод місцевого впливу на тверді тканини зуба засобами, що містять у своєму складі мінеральні компоненти, необхідні для підвищення стійкості емалі до руйнування: кальцій, фосфор, фтор, залізо, молібден та ін. Метод аплікаційного нанесення на зуби такого засобу носить назву ремінералізуючої терапії, а самі засоби – ремінералізуючими.

Останнім часом вже не новинка, що багато зубних паст містять фтор. Нині їх насправді вже велика кількість. Я лише можу порадити перевірену на собі дуже гарну зубну пасту із фтором вітамінами «Sensodyne Total Care».

Основною умовою, що забезпечує ефективність місцевого використання препаратів фтору та ремінералізуючих засобів, є попередній ретельний гігієнічний догляд за ротовою порожниною та видалення зубного нальоту, що перешкоджає проникненню біологічно активних речовин у тверді тканини зуба.

Аліна Попідоха
лікар-стоматолог-терапевт

***

Гайморити,що виникають через захворювання зубів верхньої щелепи

Напевно, кожна доросла людина чула про таке захворювання, як синусит (гайморит). Напевно є багато людей, які не тільки чули, але й перенесли неприємні відчуття пов’язані з запаленням гайморових пазух або пазух верхньої щелепи. Але, далеко не всі знають про те, що гайморит цілком може бути стоматологічним. Про це і розповімо в статті.

Які бувають гайморити?

Причиною гаймориту може бути хронічне запалення в порожнині носа, можуть бути неповністю вилікувані або зовсім не виліковані зуби, які анатомічно своїм корінням з’єднані з нижніми відділами гайморової пазухи. Стоматологічні або одонтогенні гайморити найчастіше бувають односторонніми. Тобто, запалення в одній з гайморових порожнин в 95% випадків пов’язано із захворюванням зубів або з поганим лікуванням зубів.

Гайморит — це запалення гайморової пазухи.

Ця порожнина (порожнисте утворення) у середині покрита слизовою оболонкою (епітелієм). Запалення слизової оболонки порожнини носа може бути і гнійним, може бути і серозним.

Запалений епітелій реагує по-різному в залежності від фази (гостра або хронічна). Хронічна фаза — це коли епітелій слизової розростається і частково перетворюється в поліпи або кісту. Може бути таке, що при видаленні зуба, корінь зуба провалитись в гайморову пазуху, і якщо він не видалений звідти, то це буде причиною виникнення інфікування гайморової порожнини.

Також, причиною інфікування може бути пломбувальний матеріал, виведений за верхівку кореня під час ендодонтичного лікування (пломбування каналів).

Гайморит — це боляче? Гайморит — це вкрай неприємно.

Хронічні стани провокують часті нежиті протягом усього року. З хронічним гайморитом у людини завжди утруднене носове дихання (з того боку де гайморит). Може супроводжуватися головними болями, мігренню, невралгією. Деякі люди скаржаться на неприроднє нічне хропіння. Часто після операції пацієнт говорить про те, що йому повернули (суттєво покращили) носове дихання і повернулася можливість міцно спати, проходять головні болі.

Стоматологічні гайморити найчастіше трапляються з одного боку і бувають правостороннім або лівобічними. Пов’язаний гайморит з тим, що анатомічно зуби з’єднуються своїм корінням з нижньою частиною гайморової порожнини. Запалення цих зубів і подальше лікування може призвести до запалення слизової гайморової порожнини або гаймориту.

Гайморити бувають гострі, гнійні або серозні, хронічні, поліпозні і інші. У будь-якому випадку, гайморит приносить людині масу неприємних больових відчуттів і всі вони пов’язані із захворюваннями зубів на верхній щелепі.

Причини гаймориту (синуситу)

Основна причина — це захворювання зубів і коли після лікування зубів провокується розвиток гаймориту. Як це відбувається: наприклад, після реставрації (пломбування) зубів, пломбувальна маса потрапляє в гайморову порожнину, яка є активним компонентом для запалення слизової носа. Можливо інфікування гайморової порожнини, тобто зуб вилікуваний, а інфекція в гайморової порожнини продовжує там жити та розвиватися.

Гайморит може розвинутися і в результаті неправильно проведеної імплантації зубів. Наприклад, коли зубний імплант має довжину 10 мм, а висота кістки 7 мм, тобто 7 мм імпланта в кістки, а 3 мм знаходиться в гайморової порожнини. Такий імплант пошкоджує слизову оболонку. Після чого і відбувається хронічне запалення все тієї ж гайморової порожнини.

Виходить ситуація, коли і імплант встановлений, і зубна коронка на ньому «працює», але з’являється гайморит. До речі, це ще одна вагома причина для встановлення коротких зубних імплантів системи «плато», встановлюючи які, ймовірність пробити імплантом гайморову порожнину вкрай малоймовірна.

До причин виникнення стоматологічного гаймориту можна віднести й раніше проведену операцію синус-ліфтингу (збільшення об’єму кістки щелепи для встановлення зубного імпланту). Річ у тому, що між кісткою і слизовою оболонкою гайморової пазухи є мембрана Шнайдера, яка є епітелієм. При збільшенні об’єму кістки (синус-ліфтингу), стоматологи відривають її від кісткової основи, підкладають між слизовою гайморової порожнини та кісткою кістковий матеріал, щоб потім туди встановити імплант. Не травмуючи мембрану Шнайдера. Так ось в цей момент в гайморової пазухи утворюється купол з кісткової маси, а епітелію гайморової пазухи складніше працювати через утворену «гірку» і в гайморовій порожнині ускладнюється евакуація біологічної рідини, а це призводить до гіпертрофії слизової. І це вже порушує і дихання, з’являється нежить і т. д.

Є ще такий діагноз, як радикулярна кіста, що вросла в гайморову порожнину. На верхівці зуба, в результаті хронічного запалення, виникає кістогранулема, яка проникаючи в гайморову порожнину перетворюється у велику кісту. Кіста збільшується і заповнює порожнину створюючи для людини масу неприємних відчуттів.

Симптоми гаймориту

Чи може людина самостійно зрозуміти, що у неї саме стоматологічний гайморит? Найчастіше при запаленні в носі (синуситі або гаймориті), людина звертається до ЛОР-лікаря. Воно й логічно, адже у людини проблеми з носом: важко дихати, головні болі, які пов’язані з нежитю і т. д. Тобто, про зуби в цей момент людина найменше думає, тим більше, що гайморит виникає після того, як зуб вже вилікували.

Звичайно, якщо буде грамотний лікар, то він направить пацієнта до щелепно-лицьового хірурга, оскільки стоматологічні гайморити може лікувати тільки він. Відповідаючи на питання, можна сказати про те, що пацієнт вкрай рідко може самостійно визначити якого типу у нього гайморит.

Дуже часто первинне звернення відбувається до ЛОР-лікаря. Ніс болить, важко дихається і ЛОР-лікар каже: «у вас алергія». Починає шукати алергічний компонент — а його немає. Значить у вас нерівна перегородка — вирівняли перегородку, а все одно симптоми не проходять. Головні болі — ну, давайте ще пройдемо невропатолога, можливо це невралгія. А до стоматологів приходять в останній момент, коли вже все виключили. Людина приходить і виявляється, що у нього 2 депульпованих зуба, що некоректно лікували, кіста, вросла в гайморову порожнину і це абсолютно стоматологічна або щелепно-лицьова історія.

Діагностика гаймориту

Діагностика, перш за все, це опитування пацієнта про історію хвороби. Як правило, в результаті опитування, пацієнт вказує, що були маніпуляції з зубами. Завжди є першопричина, яка передує гаймориту. Діагностичні ознаки:

  • ускладнене дихання
  • головний біль
  • хронічні нежиті
  • нетипове хропіння під час сну.

Звичайно ж, під час діагностики гаймориту ми вдаємося до КТ- або МРТ-дослідження. За КТ ми можемо вивчити стан зубів, щелепи, верхньощелепного синуса, а по МРТ ми вивчаємо стан самої слизової, ми можемо зрозуміти, це новоутворення, кіста або просто заповнення слизова оболонка гайморової порожнини. Це основна діагностика.

Ускладнення гаймориту

Гайморит — це вже ускладнення, але відкладання лікування може призвести до роками триваючими мігрені, утрудненого дихання (запаморочень), до розвитку неспецифічної інфекції (анаеробна, вірусна або грибкова інфекції).

Дуже важке ускладнення гаймориту — це пансинуіт, при якому запалюються всі порожнини носа, гратчастий синус (порожнини середнього носа), лобові пазухи. Поглиблюються алергічні реакції, алергічний нежить, бронхіальна астма.

Лікування стоматологічних гайморитів

Перш за все необхідно встановити причину гаймориту для того, щоб розуміти яке лікування проводити. Найчастіше, при наявності кіст врослих в гайморову порожнину, при наявності видимого або внесення суттєвих змін до гайморової порожнини необхідно хірургічне лікування — гайморотомія (розтин гайморової пазухи, видалення зміненої слизової).

Гайморотомія — це хірургічна операція. Вона проходить амбулаторно (в стоматологічній хірургії). Як правило, якщо першопричиною гаймориту є зуб, то він видаляється, а через лунку видаленого зуба хірург входить в гайморову порожнину і акуратними рухами видаляє надлишки слизової оболонки.

Якщо ж зуб був видалений давно, гайморотомія здійснюється пьезотомом (ультразвуковим скальпелем), через зовнішню стінку гайморової порожнини, це робиться в роті пацієнта. Робиться розріз над зубами і через зовнішню стінку проходить роботи з очистки гайморової порожнини.

Операція безболісна і малотравматична, проходить під місцевою анестезією, після операції пацієнт не відчуває ніякого дискомфорту, навпаки, поліпшується носове дихання, проходить головний біль (набряку, кровотечі після операції немає) і, як наслідок, пацієнт себе краще почуває.

Максим Колесніченко

лікар-стоматолог-хірург

***

Профілактика захворювань ясен у дітей.

Для попередження хвороб пародонту використовують різноманітні методи і засоби, спрямовані перш за все на усунення причини і факторів ризику цієї патології. Профілактика захворювань пародонту у дітей проводиться з першого року життя: забезпечення нормальної функції смоктання, ковтання та зімкнення губ.

Важливо стежити за розвитком функцій дихання дитини у момент формування молочного прикусу. Своєчасно усунути шкідливі звички (облизування губ, кусання нігтів і так далі).
Первинна профілактика хвороб пародонту багато в чому схожа з профілактикою карієсу зубів. Основним індивідуальним профілактичним заходом є раціональна гігієна порожнини рота. Ефективною гігієна порожнини рота може бути лише у разі регулярного чищення зубів, правильного вибору щітки, достатньої кількості рухів і положення щітки.

Правила чищення зубів дітям.

Зуби потрібно чистити двічі на день, зранку (до чи після сніданку) і перед сном.
Тривалість чищення зубів — 3 хвилини.
Дітям потрібно чистити зуби, як тільки вони з’являються (тобто, з 6-місячного віку). Спочатку використовувати спец
іальну насадку, яка одягається на палець мамі. Потім (десь з 1 року) — зубну щітку, а в 2-2,5 роки, коли дитина стане трішки старшою і розумітиме, що зубну пасту ковтати не слід, використовувати зубну пасту.
Зубна щітка і зубна паста мають бути дитячими.
До 7-річного віку батьки мають контролювати процес чищення зубів дитиною.

Чистити потрібно спочатку зовнішню поверхню зубів, потім жувальну і на останок внутрішню поверхню зубів.
Кожну
поверхню зуба важливо чистити не менше 1 хвилини.

Велика увага приділяється їжі з достатньою кількістю білка, аскорбінової кислоти, вітамінів Е і Р, зменшенням кількості борошнисто-кондитерських виробів, вживання жорсткої їжі. Патологічний вплив на пародонт надає аномальне прикріплення вуздечки губи, особливо коли вона масивна і щільна. Для профілактики хвороб пародонту у дітей необхідне лікування гормональних дисфункцій сумісно з педіатрами, ендокринологами.
Важливо також своєчасно і якісно лікувати зуби, виключаючи пошкодження ясен і усуваючи осередки одонтогенної інфекції, а також необхідно проводити ортодонтичне лікування.
Велике значення для профілактики захворювань пародонту має активне жування. Жорстка їжа і активне жування сприяють правильному формуванню і розвитку зубощелепної системи.

Десять правил вживання їжі:

1. Вживати їжу так часто, як рекомендує лікар.

2. Гризти і жувати багато овочів і фруктів, не відмовлятись від жорсткої їжі.

3. Знімати їжу з ложки губами, а не запихати її в рот.

4. Відкушувати їжу лише передніми зубами.

5. Пережовувати їжу лише кутніми зубами.

6. Ковтати їжу, коли вона добре розжована, і не запивати.

7. Закінчувати кожне вживання їжі твердими овочами і фруктами (морква, яблуко, груша).

8. Після кожного вживання їжі полоскати рот водою (використовувати не менше, як півсклянки).

9. Не їсти солодощів між вживанням їжі.

10. Їсти солодощі тільки один раз на тиждень (наприклад, у неділю) у невеликій кількості, після чого сполоснути рот водою.

Тому своєчасно прийняті спеціальні заходи можуть запобігти розвитку захворювань пародонту.

Світлана Абрамець
лікар-стоматолог дитячий

                                                    ***
                        Стоматологія під загальним наркозом

                     

Не секрет, що лікування зубів дуже болюча процедура, тому відвідування стоматолога кожен намагається максимально відстрочити. Це, як правило, пов’язане з такими проблемами як страх перед стоматологом, страх болю під час процедур, загострений блювотний рефлекс і інші. Треба сказати, що проблема болю і, відповідно, знеболювання, є актуальною і дуже важливою.

В даний час думка, що лікувати зуби боляче — це омана! В арсеналі сучасного професійного стоматолога є достатньо можливостей для того, щоб зробити лікування максимально безболісним і ефективним.

Існує кілька видів знеболювання — це стоматологія під загальним наркозом і місцева ін’єкційна анестезія.

Що ж таке «стоматологія під загальним наркозом»? Для деяких пацієнтів лікування зубів під загальним наркозом викликає ще більше страху, що пов’язано з різними чутками про шкоду такого виду знеболювання, для якого в минулому застосовували морфій і ефір, що дійсно не завжди мало позитивний ефект на організм людини. Однак, зараз існують нові методики і препарати з допомогою яких здійснюється загальний наркоз. Сучасні препарати в сотні разів сильніші за морфій і ефір, тому в організм людини вони вводяться дуже малими дозами, не викликають ускладнень і виводяться з організму дуже швидко. Крім того, для кожного пацієнта підбирається своє індивідуальне дозування препаратів (в залежності від ваги, стану здоров’я та ін.), А після наркозу (при відсутності інших протипоказань) вже через півгодини можна самостійно йти по вулиці і навіть керувати автомобілем.

Стоматологія під загальним наркозом і відповідні методики лікування з кожним днем стають все більш затребуваними. Треба сказати, що в усьому світі такий вид анестезії з успіхом застосовується протягом уже декількох десятиліть.

При лікуванні зубів за допомогою місцевої анестезії, деякі нервові закінчення в області, куди був зроблений укол, втрачають чутливість лише на невеликій час. Цей спосіб хороший якщо пацієнт звернувся з одним ураженим зубом. Але якщо уражених зубів багато, оптимальним методом знеболення є загальний наркоз. Крім того, місцеві анестетики крім діючої речовини містять адреналін (додається для звуження судин і посилення анестезії), який може негативно вплинути на серце хворого, викликати прискорене серцебиття або підвищення / пониження артеріального тиску.

Лікування під загальним наркозом дозволяє отримати чимало переваг:

відчуття безболісності, а значить спокій і відсутність нервових потрясінь і напруги. Пацієнт не відчуває запахів, не відчуває роботи стоматологічних інструментів, шуму, вібрації і тиску, що видаються бормашиною, а значить істотно полегшує життя собі і роботу стоматолога, який за одне відвідування хворого може виконати цілий ряд важливих процедур, тим самим скорочується кількість відвідувань. При лікуванні під загальним наркозом зменшується слиновиділення (завдяки властивостям препаратів, які вводяться), що, в свою чергу, підвищує якість і ефективність проведеного лікування, наприклад, при пломбуванні. Після лікування зубів під загальним наркозом відсутня парастезія (відчуття оніміння), а після видалення зубів значно знижується ризик виникнення і розвитку ускладнень, пов’язаних із запаленням.

Як результат, стоматологію під загальним наркозом вибирають люди, яким необхідно провести великий обсяг роботи в короткий термін, частіше при підготовці до протезування (процедури з підготовки до протезування дуже неприємні, це обточування зубів, встановлення імплантантів та ін.), А також ті, у яких спостерігаються складні ураження зубів.

Також є особливі пацієнти, які потребують лікування під загальним наркозом. Загальна анестезія показана пацієнтам з алергією на місцеві анестетики, а також тим, у кого є серйозні проблеми зі здоров’ям, а не просто страх або хронічні захворювання. До таких пацієнтів відносяться люди, які потребують особливого режиму життя, певного ставлення з боку оточуючих і медичного персоналу. Серед них люди, які страждають патологіями серцево-судинної, дихальної, ендокринної систем, серйозними імунними проблемами, психічними захворюваннями і т.д. Як правило, під загальним наркозом лікування стоматологічних захворювань проводиться і пацієнтам з ураженням центральної нервової системи (різного роду паралічі, судомний синдром, епілепсія, ДЦП та ін.), Оскільки при лікуванні таких пацієнтів традиційні процедури іноді технічно неможливо виконати або їх проведення може бути небезпечним.

Хворі, що входять в особливу групу, потребують лікування під загальним наркозом навіть якщо доведеться всього лише поставити або замінити пломбу.

Чи відноситься пацієнт до особливої групи чи ні, важливо пам’ятати, що перед лікуванням слід пройти обстеження і провести медикаментозну підготовку, наприклад, зниження тиску (в більш складних випадках характер заходів визначається консиліумом лікарів). У деяких випадках після стоматологічного лікування під загальним наркозом обов’язково направляють пацієнта в стаціонар для подальшого спостереження за ним в процесі реабілітації.

Для лікування стоматологічної патології під загальним наркозом необхідні особливі умови (окремий кабінет, спеціальна апаратура і ін.) І наявність кваліфікованих фахівців — стоматолога, анестезіолога-реаніматолога. Анестезіолог індивідуально підбирає засоби і дозу наркозу, стежить за серцевим ритмом, диханням і тиском під час проведення лікувальних процедур.

На завершення хочеться сказати, що в загальному, згода на лікування під будь-яким наркозом рішення особисто кожного, добровільне і зважене. Проте, не все залежить тільки від бажання пацієнтів. Стоматологія під загальним наркозом є все ж досить ризикованим заходом. Пам’ятайте, що ваше здоров’я знаходиться тільки в ваших руках. Для організму не існує дрібниць, про які можна забути. Звертаючись до лікаря завжди ставте його до відома про захворювання, нездужання і непереносимость медичних препаратів, адже тільки в цьому випадку фахівець зможе прийняти правильне і виважене рішення, і вилікувати вас, не піддавши небезпеці.

Олександр Іванюк

 завідувач стоматологічним відділенням №1 

     

Полякова Як людям старшого віку підтримувати

стаття Смірнова